In dorniger Finsternis wurde der Weltenschmerz geboren

Посеред лісу стою я... Сльози течуть по моєму лиці... Ой, ти лихо-лишенько... Ой, да горе-горечко... Ви ходіть зі мною... у міста та села... Зі скорботою, сумом, болем... Ви ходіть зі мною... до людей... до людей... Не покину я тебе, моя земле милая. Назавжди з тобою, у лісах, залишусь я. Пригорни до себе... Осіннім листям поховай... Помремо з тобою разом ми... Залишаючи людям лишень чорну золу. Поволі… вмираю я... I'm standing in the middle of the forest… Tears are flowing down my face… O thou disaster, disaster… O thou woe, my woe… Come out with me… to the cities and villages… With sorrow, grief, pain… Come with me… to the humans… to the humans… I will not leave you, my dear land… Forever with you, in the woods, I will stay… Clasp me in your arms… Bury me under the autumn leaves… We will die with you together… Leaving only black ashes for humanity… Slowly… I am dying…