Beerdige mich unter Herbstlaub

Реквієм небу співають вітри на безкрайніх просторах мертвих земель Реквієм небу у відлуннях доща Осінь як марево у моїй душі Крізь скляні стіни сну вбираючи в себе бруд існування поглинаючи попіл сорому на шляху до спалахів вічності краплинами дощу... я з маревом в обіймах надривним криком... я з маревом в обіймах у височінь небес за горизонти тіней за горизонти тіней я повернуся.... ранами на твоєму тілі отруйним дощем коли осінь прийде Я повернуся... Болем у твоїх думках коли останні краплі сліз спустошать твою сутність я повернуся...